1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Тема невиліковних, смертельних хвороб справляє неабияке враження на людину. Передусім це страх, адже навіть сучасні наука та медицина не здатні на 100% захистити наші життя. Якщо додати чималу кількість міфів про ВІЛ, що досі існують в Україні, та відсутність сексуальної просвіти у школах, картина виходить сумна.

У Європі наша держава лишається лідером за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб і лише кожен другий знає свій діагноз. Утім, позитивні новини є – у 2018 році, вперше з 2012-го, було зафіксовано зниження темпів епідемії (на 0,52 відсотка). Тож головна мета – зберегти та розвинути цю тенденцію шляхом поширення знань про ВІЛ.

Зірки, які живуть з діагнозом ВІЛ

Довгий час вважалося, що поширення ВІЛ – проблема виключно неблагополучних верств населення та представників сексуальних меншин. На жаль, уявлення про інфекцію як про щось, що не торкається твоєї соціальної групи, лише поглиблює проблему та сприяє зверхньому чи навіть ризиковому ставленню до власної безпеки. Заразитися ВІЛ може людина із будь-яким соціальним статусом.

1. Першим у переліку зірок з діагнозом ВІЛ назвемо актора Чарлі Шина. Зірка стрічок «Апокаліпсис сьогодні», «Два з половиною чоловіки», «Гріфіни» розповів про власний ВІЛ статус у 2015 році.

2. Страшну хворобу має й Ірвін Джонсон на прізвисько «Меджик» – один із найвідоміших баскетболістів за історію NBA. Про свій позитивний статус спортсмен дізнався у 1991 році, коли дружина чекала від нього дитину. На щастя, жінка не була заражена вірусом, тож зараз у Ірвіна троє здорових дітей.

3. Американська фотографка та письменниця Мері Фішер, яка з 2006 року є послом доброї волі ООН з питань ВІЛ та СНІДу. Жінка очолює власний фонд, присвячений дослідженням та поширенню інформації про ВІЛ.

4. Грег Луганіс – один з найкращих стрибунів у воду, чотирикратний переможець Олімпіади та п’ятикратний чемпіон світу. Дізнався про власний статус у 1988 році. Навіть попри це Грег не покину великий спорт та виграв ще дві золоті олімпійські медалі. Розказати про власний статус чоловік наважився лише у 1995 році, коли у світ вийшла його автобіографія.

Яким чином передається ВІЛ, СНІД? У яких із нижче перелічених випадків інфікування точно можливе, за певних умов, а коли контакт безпечний?

• Обійми, рукостискання – безпечно;

• Поцілунки, використання одного посуду – безпечно. Поширення вірусу через слину не було підтверджене;

• Годування груддю – ризик передачі вірусу складає до 10-15% та залежить від проходження матір’ю антиретровірусної терапії (АРТ) і тривалості годування;

• Кашель чи нежить – безпечно. ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом;

• Пірсинг, татуювання, лікування зубів – ризик передачі ВІЛ існує, якщо заражені інструменти не стерилізуються або використовуються повторно;

• Використання однієї бритви – при будь-якому пошкодженні шкіри, наприклад, лезом бритви, можлива передача ВІЛ. Тож не рекомендоване спільне використання інструментів для гоління, якщо ті не стерилізуються після кожного використання;

• Статевий акт – безпечно, якщо людина з ВІЛ отримує ефективну антиретровірусну терапію, або за умов правильного використання чоловічих чи жіночих презервативів;

• Укуси комарів та інших комах – безпечно;

• У спортзалах та через спортивне обладнання – безпечно. ВІЛ живе у організмі людини та швидко гине у відкритому середовищі, тож зараження через побутовий контакт чи предмети майже виключене.

Як не варто поводитися з людиною, яка має ВІЛ, СНІД

1. Розголошення ВІЛ-статусу медичним працівником карається обмеженням волі на строк до трьох років, утім, для пересічного громадянина подібних норм не передбачено. Звісно, це не значить, що дізнавшись про хворобу знайомого чи родича ви можете вільно розповідати про неї оточуючим.

Ні в якому разі не розголошуйте ВІЛ-статус без згоди людини. Зважаючи на стигматизацію, все ще поширену в суспільстві, ВІЛ-позитивні люди розкриваються далеко не завжди. Зазвичай, це відбувається, коли особа почуває себе впевнено, усвідомлює, що може не лише відстояти власні права, але й не наразити на осуд близьких.

• Важливо розуміти, «навіщо це робиш». Як правило ВІЛ-статус розкривається, коли переслідується певна мета – формування толерантного ставлення або захист прав інших ВІЛ-позитивних людей.

• 2. Не варто звинувачувати. Ви не можете знати, яким чином людина отримала ВІЛ. Чи була це передача вірусу від матері дитині, переливання крові, або халатність статевого партнера.

• 3. Не питайте, «як саме відбулося зараження» – виявлення причин нічого не змінить. Можливо, з часом людина сама захоче поділитися, переконавшись у вашій щирості та підтримці, а доти уникайте питань, здатних викликати вину та необхідність виправдовуватися. Це може призвести до взаємного відчуження саме у той момент, коли душевний контакт і розуміння найбільш необхідні людині та можуть зіграти вирішальну роль у його/її самопочутті.

• 4. Не будуть корисними й надмірна опіка чи постійне нагадування людини, що у нього/неї потенційно смертельна хвороба. Аби не припуститися помилки, спостерігайте за тим, як друг чи родич реагують на вашу турботу.

• 5. Допомагати важливо, втім, не менш важливо вчасно припинити надання допомоги, особливо якщо хворий впорається і сам. Люди з ВІЛ нерідко переживають із приводу можливої втрати незалежності, тож варто давати відчути себе корисним у побуті чи на роботі.

• СНІД у наш час – не вирок. Антиретровірусна терапія допомагає не лише подовжити життя, але й жити настільки ж довго і якісно, як і громадяни, які не мають позитивного ВІЛ-статусу. Отже, до ВІЛ-позитивних людей варто ставитись як до тих, що мають хронічне захворювання. Подібне ставлення знизить сором та вакуум мовчання навколо ВІЛ, дозволить ефективніше поширювати інформацію та виявляти вірус на більш ранніх стадіях.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом запропонували у 1987 році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вони звернули увагу на темпи поширення епідемії СНІД, оцінили загрозу і можливі катастрофічні наслідки.

День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров’я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».

Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У пресрелізі проєкту йшлося: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом, – це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

https://www.facebook.com/groups/204574790961958/posts/612002313552535/

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий



http://ppl38.ho.ua/wp-content/uploads/2020/05/dsBuffer.bmp.png